У майже квадратному композиційному просторі значну частину складає небо, наповнене хмаринами у вигляді ангелів з напіврозкритими крилами. Їх постаті динамічні, подані, здається, в хаотичному русі, проте цей рух творить специфічний звучний ритм, додатково підкреслений діагональною лінією горизонту. Безмежна блакить неба опирається на тиху, спокійну водну гладь Дніпра. І лише незначну частину композиції займає земля – невеличкий зелений трикутник у правому нижньому куті. Земля моделюється соковитими зеленими барвами із активними червоними вкрапленнями, в яких вбачаємо розквітлі маки. Це вносить своєрідну напругу у подачі задуму художниці.

Художниця розповідає, що натхненням у роботі було враження від споглядання барокових хмар на теренах Черкащини: «Там Дніпро і шовкові хмари Черкащини, багато рівних ландшафтів – і спокій. Хмари і Дніпро, і Україна спокійна потужна і справжня»